Яку б професію людина не вибрала собі,головне щоб цей вибір керувався твердими бажаннями якнайповніше проявити себе у служінні своїм ближнім.Будь яка праця ,що прямує до добра ближніх і слави Бога,є благодарною і великою.
Часто батьки вирішують за дітей,яку професію слід обрати,куди піти вчитися тощо.
В результаті маємо недобрих фахівців,нещасливих людей,які мучаться від того,що вони не на"своєму місці'.Вибір професії має здійснюватися за покликанням серця і розуму.Певна річ треба докладати максимум зусиль,щоб зреалізувати свій вибір,бо як каже народна мудрість:"Під лежачий камінь вода не тече.'Найкраще,коли людина заздалегідь(з дитинства)обдумує свій вибір професії іготується до нього.В цьому плані важливу роль відіграють сімя і школа.Дитина потребує допомоги.
Можна розділити діяльність людини не тільки за її зовнішніми наслідками,а,головним чином,з наміром(мотивом) праці.Наприклад,лікарможе зробити професійно грамотно операцію і хворий одужає.Але якщо мотивом його праці є лише заробіток і він байдужий(не має любові)до ближнього,то він як людина ніякоїзаслуги не має.Він просто "професіонал",що заробляє гроші на чужій біді.Це є гріх.
Крім того,можна мати щирий намір допомогти людям,Але недокладати зусиль,щоб навчитися добре і професійно грамотно робити свої справи.І це теж буде гріхом,щоб свідчити про недбальство.
Небезпечним є,коли людина,здобувши блискучу освіту чи працю на керівній посаді забуває про належне ставлення до інших людей котрі цього немають.Ми повинні памятати,що кому більше дано з того більше спитають.Особливо велику відповідальність на тих,хто займається вихованям молоді,бо вони закладають майбутнє життя.Такі люди немають права на професійні помилки,тому вибір професії вчителя.вихователя повинен відбуватися якнайсумлінніше.Найкращою допомогою при цьому є Бог.